Прокурор в позовній заяві повинен вказати:

а) в чиїх інтересах прокурор починає справу (повну назву установи, підприємства, організації);

б) які є дані про відповідача;

в) коротко, але доступно, ясно і точно викласти обставини справи (підстави позову);

г) докази, що підтверджують позовні вимоги;

д) закон, яким слід керуватись при вирішенні справи;

е) ціну позову і вказати осіб, що підлягають викликові у судове засідання.

Позови, пред'явлені прокурором, не оплачуються державним митом і звільнені від судових витрат.

185

Отримавши позовну заяву, суддя може визнати попередню підготовку справи зайвою і призначити справу до слухання. Слід зазначити, що необхідність в проведенні попередньої перевірки справи значною мірою залежить від того, наскільки доброякісно і юридичне правильно підготовлений позовний матеріал. Якщо прокурор перевірив матеріал, що надійшов до нього, правильно обгрунтував позовні вимоги і подав досить переконливі докази, що підтверджують позов, немає необхідності в досудовій підготовці справи. У цих випадках не тільки скорочуються строки розгляду справ, але й гарантується задоволення позовів.

Якщо виникає необхідність забезпечення позову, тобто накласти арешт на належне відповідачу майно і те, що знаходиться у нього чи в сторонніх осіб, майно, то прокурор зобов'язаний поставити це запитання перед судом, який буде розглядати справу.

В юридичній літературі викладені різні погляди відносно участі прокурора у цивільному процесі і його процесуальне становище. Одні стверджувють, що прокурор у цивільному процесі виступає як сторона і є стороною, оскільки бере участь у розгляді справи, пред'являє суду докази, домагається визнання правильності своїх претензій.

Прокурор не є суб'єктом спірного матеріального правовідно-шення, рішення суду не встановлюють для нього цивільних прав і цивільно-правових обов'язків.

Відмова прокурора від позову, пред'явленого в порядку, передбаченому законом, не є обов'язковою для закриття справи, оскільки особа, в інтересах якої пред'явлено позов, може самостійно захистити свої права як сторона (позивач); прокурор не може закінчити справу мировою угодою; до прокурора, що пред'явив позов, не можна пред'явити зустрічної позовної вимоги.

Прокурор не є представником сторони. Беручи участь у цивільному процесі, він не потребує повноважень сторони, керуючись у своїх висновках, поясненнях і діях тільки законом.

Процесуальне становище прокурора відрізняється від становища інших учасників процесу, зокрема від сторін. Закон надає прокурору право як розпочати справу, так і вступити в неї на будь-якій стадії процесу. Так, прокурор може внести касаційне чи окреме подання по справі, по якій раніше не брав участі. Крім того, він може брати участь у розгляді справи з ініціативи суду. Здійснюючи свої права і обов'язки, прокурор вчиняє ряд процесуальних дій, нехарактерних стороні.

186

Таким чином, обсяг процесуальних прав і обов'язків прокурора відрізняється від обсягу процесуальних прав і обов'язків сторони. Все це означає, що прокурор займає самостійне становище в процесі, що визначається завданнями І суттю прокурорського нагляду. Порушуючи цивільну справу, вступаючи в розпочату справу на будь-якій стадії процесу, прокурор завжди залишається представником держави; здійснюючи функції нагляду, він не усуває і не замінює сторони, які завжди беруть участь у цивільному процесі, навіть у процесі, розпочатому прокурором.

Таким чином, праві були ті працівники науки і практики, якими висловлена точка зору про те, що прокурор в цивільному процесі не є стороною.'

Для того, щоб прокурор міг виконати покладені на нього обов'язки і завдання в цивільному процесі, закон надає йому для цього широкі права, які проявляються на кожній із стадій процесу в певних процесуальних формах.

Вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить в процесуальних формах, підпорядкована єдиній меті — охороні державних інтересів чи інтересів громадян.

Під процесуальними формами участі прокурора та осіб, які беруть участь у справі з метою захисту права та інтересів інших осіб, у цивільному процесі необхідно розуміти закріплену в законі правомочність їх впливу на розвиток цивільного провадження. Залежно від останнього прокурор бере участь у двох формах: 1) у формі порушення справи; б) у формі вступу у порушену справу.

В основу визначення процесуальної форми участі прокурора в цивільному процесі нами покладений не зміст наглядних його завдань, пов'язаних з характером і завданнями стадій процесу, а ступінь активності в порушенні цивільного провадження по справі.

1 Див. Прокурорський нагляд по цивільних справах. Група авторів. М., 1989, с.20.

187

Деякі автори доводять, що процесуальних форм участі прокурора в цивільному процесі багато, зокрема: 1) порушення справи; 2) вступ у справу в суді першої інстанції; 3) необхідна участь за ухвалою суду; 4) внесення подання на рішення й ухвали суду, що не набули законної сили; 5) підтримання подання в суді другої інстанції; 6) подання висновку в суді другої інстанції по скаргах сторін; 7) подання протесту на рішення, ухвали, постанови суду, що набули законної сили; 8) подання вищестоящому прокурору з приводу принесення протесту на судові постанови, що набули законної сили; 9) участь в засіданні судово-наглядних органів; 10) порушення провадження про перегляд справ за нововиявленими обставинами.

Деякі автори називають такі форми участі прокурора в цивільному процесі: 1) пред'явлення і підтримання позову; 2) вступ у розпочатий процес у стадії судового розгляду для подання висновку; 3) перевірка судових рішень і ухвал, що не набули законної сили; 4) перевірка судових рішень і ухвал, що набули законної сили; 5) участь у суді другої інстанції; 6) діяльність у судово-наглядних органах; 7) участь у провадженні за нововиявленими обставинами.

Наведену класифікацію процесуальних форм участі прокурора в цивільному процесі не можна визнати досконалою. Якщо проаналізувати визначені форми участі прокурора у цивільному процесі, то всіх їх, у кожній стадії процесу можна звести до двох форм — порушення справи та вступ у порушену справу. Визначені численні форми є не що інше, як перелік процесуальних дій, що мають характерні ознаки стадій процесу (або є самі стадіями процесу), які викликають до життя одну з двох процесуальних форм участі прокурора в процесі.

Автори, по суті, розглядають процесуальні дії або стадії процесу як форму участі прокурора, тобто проводять аналогію між процесуальними діями, стадіями процесу і процесуальними формами, хоч це цілком самостійні цивільні процесуальні категорії, які пов'язані між собою, але нетотожні.

Але ж основним є те, що запропонована класифікація процесуальних форм участі прокурора в цивільному процесі суперечить закону, який визначає, що прокурор має право пред'явити позов або вступити у справу в будь-якій стадії процесу, тобто дві процесуальні форми — порушення процесу і вступ у порушену справу.

Порушення прокурором цивільного процесу в суді першої інстанції є засобом забезпечення законності і можливе з усіх категорій справ, що віднесені на розгляд цивільного судочин-

188

ства.