§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
вступна частина; 2)
виклад фактичних обставин злочину; 3)
аналіз і оцінка зібраних у справі доказів; 4)
обґрунтування кваліфікації злочину; 5)
характеристика особистості підсудного і потерпілого; 6)
пропозиції про міру покарання; 7)
питання відшкодування заподіяного злочином збитку; 8)
аналіз причин і умов, що сприяли скоєнню злочину.
Пропозиції щодо їх усунення;9)висновок.
В обвинувальній промові прокурора виявляються його компетентність, комунікативні навички й уміння, мовна культура, етика поведінки та багато чого іншого.
Основним елементом промови прокурора є аналіз події злочину, що повинен бути спрямований на доказ того, що подія злочину мала місце й у скоєнні його винен підсудний. Вся доказова база повинна забезпечити правильність висунутого обвинувачення. При цьому ні очевидність справи, ні визнання провини підсудним не знімає з прокурора обов'язку доведення обвинувачення. На основі сукупності доказів державний обвинувач повинен сформувати у судді та інших учасників процесу внутрішнє переконання в обґрунтованості і законності обвинувачення.
Судові докази розподіляються на кілька груп (рис. 26).
Групи судових доказів
Група 1: підтверджувальні або спростовуючі подію злочину
Група 3: підтверджувальні або спростовуючі окремі епізоди звинувачення
Група 2: підтверджувальні або спростовуючі конкретний склад злочину
Група 4: особистісні характеристики підсудного і потерпілого
Рис. 26. Основні групи судових доказів
Психологічна характеристика особистості
Як показує судова практика, найменше прокурору вдаються особистісні характеристики підсудного і потерпілого.
Частіш за все в характеристиці виражається однобічність в оцінці особистіших якостей, схематизм і казенщина, повчання і зарозумілість, а також неповнота. Особистісні докази у формі особистіших характеристик мають відповідати вимозі повноти й охоплювати всі основні соціально значущі якості особистості (табл. 9).Юристу слід пам'ятати вказівку І.П. Павлова про те, що "якщо ви подаєте окремі риси нарізно, то, звичайно, ви характеру людини не визначите, а потрібно взяти систему рис і в цій системі розібрати, які риси висуваються на перший план, які ледве виявляються, затираються і т. д."1
У своїй промові прокурор при проголошенні психологічних характеристик повинен тактовно ставитися до особистості і потерпілого, і підсудного, утримуватися від упереджених думок. Він може аналізувати ті якості особистості підсудного, що обумовили злочин і виявилися в його скоєнні. При цьому неприпустимі занадто широкі особистісні узагальнення, необхідні "стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину — ставлення до підсудного без черствої однобокості і без образи в ньому почуття людської гідності"2.
Неприпустимі у промові прокурора глузування стосовно інших учасників судового розгляду, знущальний тон, зловтішання з приводу горя і нещастя підсудного, його близьких. Стиль судової промови прокурора повинен відповідати її призначенню — здійснювати обвинувачення від імені держави.
Захисна промова адвоката складається з таких частин3: 1)
вступ; 2)
аналіз фактичних обставин справи; 3)
аналіз особистісних властивостей підзахисного; 4)
аналіз мотивів скоєння злочину підзахисним; 5)
аналіз норм законодавства; 6)висновок.
Промові адвоката на суді протипоказана багатослівність. Є дуже місткий, правильний, такий, що виражає суть адвокатської промови вислів древніх: "Мовчи або говори те, що цінніше за мовчання".
Протипоказані адвокату-захиснику і виправдання злочину, бо захист інтересів підсудного зовсім не означає зняття з нього відповідальності за скоєний злочин.
"...Можна прощати підсудним їхню провину, але ніколи не варто залишати в руках того, що вони виною придбали; можна помилувати підсудних, але ніколи не варто помилувати їх більше тих, кому вони заподіяли шкоду... Якщо ви прийшли судити
Павловские среды. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. 2. — С. 584. Кони А. Ф. Собр. соч. — Т. 5. — С.169.
Еникеев М. И. Общая и юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 577.
про факт, то ви його повинні назвати білим, якщо він білий; але якщо ж факт не чистий, то повинні сказати, що він не чистий, і нехай підсудні знають, що їм потрібно вмиватися і вмиватися"1 , — такі поради захиснику дає А.Ф.Коні.
У захисній промові необхідно уникати типових помилок:
а) деякі адвокати "спочатку накидаються на прокурора і слідс- тво, стверджуючи, що нічого, анічогісінько не встановлено: ні са- мого злочину, ні подробиць його. Прокурор вибудував картковий будиночок; торкніться його злегка, ледве-ледве, і він розлетиться. Але сам захисник карткового будиночка не торкав і, як він розси- пається, не показував... На закінчення просить суд перейнятися по- чуттям жалю до підсудного, не забувати його віку або його сім'ю, або ще чогось і зробити пом'якшення... Навіть самі жалісливі слу- хачі переконуються, що на користь підсудного нічого сказати не можна"2;
б) не забувати, що захиснику варто сперечатися з доказами про- вини підзахисного, а не з прокурором;
в) не захоплюватися "викопуванням" із промови прокурора дріб- них огріхів у виразах із тим, щоб потім побудувати на них свою про- мову, проявляючи дотепність та іронію;
г) неприпустимо обвинувачувати всіх (слідчого — у непрофесіо- налізмі, прокурора — у недобросовісності, експерта — у некомпе- тентності, суддю — в упередженості, свідків — у заляканості і т. п.);
ґ) "немає гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих. Здебільшого вони говорять правду..."3;
д) не захоплюватися самовихвалянням.
Промова захисника, як і прокурора, має бути конкретною.
Розпливчасті, що не мають стосунку до справи міркування адвоката не викликають інтересу з боку суддів і не можуть принести користі для формування їх справжнього переконання.Психологічна особливість судової промови адвоката-захисника полягає в тому, що вона виголошується після виступу прокурора. Під враженням його промови аудиторія одержала вже цілком визначену установку, в неї виник певний психічний стан, сформувалася визначена оцінна позиція. Промова адвоката — захисника повинна бути
Кони А. Ф. Избр. произведения. — Т. 1. — С.443. Сергеич П. Искусство речи на суде. — С. 325. Там само. — С. 330.
настільки переконливою, аргументованою й емоційною, щоб можна було зламати сформовану соціально-психологічну установку в суддів й інших учасників процесу.
У промові захисника також найскладнішим є аналіз особистіших властивостей підзахисного і мотивів його злочину. "Закон вимагає, — писав А. Коні, — щоб пом'якшення було засновано на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніше — сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особистості, навіть у слабкос-тях його характеру, що випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підставу для пом'якшення — ви можете до суворого голосу осуду приєднати голос милосердя"1.
У ході підготовки захисної промови адвокат може використовувати зміст табл. 3 для того, щоб характеристика особистості підсудного була достатньо повною.
Даючи розгорнуту характеристику, захисник торкається в промові способу життя підсудного до скоєння злочину, позитивних моментів його біографії, таких особливостей його поведінки під час і після скоєння злочину, що можуть позначитися на пом'якшенні його відповідальності.
Характеристика підсудного повинна бути докладною, об'єктивною і відповідати етичним вимогам. С. Андрієвський у промові на захист Іванова А., який обвинувачувався в убивстві своєї нареченої, наводить приклад стислості і водночас докладності й етичності в характеристиці підсудного:
"Особистість Іванова глибоко повчальна.
Він перебуває саме на тій цікавій грані між нормальною і ненормальною людиною, на якій всі помилки пристрастей зазвичай одержують своє найсильніше і яскраве вираження... Іванов, хоча і військовий писар, але людина з великою начитаністю; ...це поєднання простого звання й освіченості допомагає розкриттю типовості Іванова: в ньому є і стихійна сила, і розвинена думка. Яка ж він людина? Ви бачите його зовнішність. Хоча йому вже 27років, але він надзвичайно молодий і мініатюрний. Він виглядає гарним хлопчиком. Риси обличчя в нього тонкі і правильні, але в його круглих очах, здебільшого серйозних, мерехтить неспокійний вогник блукаючої думки. За родом своїх занять він мав колись гарну кар 'єру — був старшим писарем штабу, але потім збився на манівці, за безпутність втратив службу й останнім часом був слюсарем на порохових заводах... Іванов — людина безкорислива... При всій палкості своєї крові і пристрасності своєї натури він ні в якому разі не був розпусником або цим сластолюбцем... Високий стиль і піднесені почуття занадто завзято виявляються в Іванова завжди, коли він говорить або пише про любов, щоб можна було його запідозрити... в лукавому лицемірстві. Ні, усе це в нього щиро. Він належить до типово роздвоєних людей нашого часу, що красиво думають і погано поступають "1.На закінчення відзначимо таку особливість судових промов прокурора і захисника, як неоднорідність аудиторії. Головна частина її — склад суду. Водночас промова і прокурора, і захисника адресується опоненту в судовій суперечці і публіці, яка знаходиться в залі суду. І нехай публіка не має правомочності в рішенні кримінальної справи, але її подих оратор постійно відчуває за своєю спиною, її реакція впливає на загальну атмосферу судового засідання. Слід рахуватися з тим, що всі слухачі відрізняються за своєю правовою кваліфікацією, життєвим і правовим досвідом, ставленням до справи і її учасників. Серед них юристи-професіонали і дилетанти, люди, які прагнуть безстороннього розгляду справи і пристрасні, часом вороже налаштовані до промовця.
Все це потрібно не тільки враховувати, а й будувати свою промову таким чином, щоб змінити ситуацію у відповідному для встановлення істини напрямі. Судова трибуна — місце сильного морального і правового впливу.Кілька слів про мовну майстерність судді. Вона йому також необхідна. Річ у тім, що у процесі винесення вироку при виявленні суперечностей в змісті переконань окремих суддів виникає необхідність одним переконувати інших у правоті своїх поглядів, захищати і доказувати істинність своїх переконань, спростовувати ті думки і судження, що вважаються помилковими. До доведення суддя вдається й в тому разі, коли інші члени суду заперечують проти його погляду. Зайво говорити, що промова судді має бути бездоганною з погляду мовної культури, в його поведінці "не повинно бути підвищеної жестикуляції, дратівливості, грубості, глузування, зайвої повчальності"2.
Цит. по: Смолярчук В. И. Гиганты и чародеи слова: судебные ораторы второй половины ХГХ — начала ХХ века. — С.70-72. Дулов А. В. Судебная психология. — С. 402.
ф ф ф
"Золотою ланкою", що скріплює воєдино всю систему доказів і особистих переживань судді, прокурора, адвоката, є їхній привселюдний виступ у суді. Він визначає майбутнє судове рішення, значною мірою від того, як "подається" матеріал кримінальної справи в привселюдному виступі, залежить "бути або не бути" покаранню чи виправданню. Такий гучний висновок не є перебільшенням. Вся історія розвитку привселюдної думки і судочинства підтверджує висловлене судження.
Підтвердимо це фактами, що виходять із "глибини століть". Існує така легенда1. У V ст. до н. е. Всевишній, стурбований сварками людей, що не припиняються, направив на Землю пані Риторику (не богиню, але дуже проникливу і розумну жінку), спорядивши її скринькою зі скарбами, використання яких може допомогти людям розібратися між собою. Риторика зі своїми скарбами опинилася в Сіракузах (острів Сицилія). Мандруючи, Риторика зустріла двох подорожніх — Каракса і Ліссія. Вона звернулася до них із проханням допомогти відчинити скриньку зі скарбами. Коли кришка скриньки була піднята, Риторика і подорожні побачили два предмети: квітку лілії й з обох боків гострий меч. Що б це могло означати? Каракс і Ліссій запитали про це посланницю Всевишнього.
Риторика присіла на камінь, взяла в руки лозинку і намалювала на піску картину, що відтворена в книзі "Міфи стародавнього світу". Ось як виглядає малюнок Риторики:
Завершивши малюнок, вона передала подорожнім стисле Послання Всевишнього, в якому було усього чотирнадцять слів. Послання гласило: "Люди, учіться красиво і зрозуміло говорити; шукайте разючу силу переконання словом. І хай прийде мир у сім'ї ваші".
Отже, лілія — символ краси мови; разючий меч — символ сили переконання. Краса слова і сила переконання — дві сторони майстерності усної мови.
Пройшло кілька років. Риторика, перед тим як покинути Землю, продиктувала Караксу і Ліссію свої думки про красу мови і силу переконання словом. Книга була названа "Риторикою", і з того часу вона подорожує світом як зведення правил і засобів мистецтва привселюдного виступу.
Мистецтвом переконання словом володіли визначні політики, філософи, учені. Видатними серед них були греки Демосфен і Сократ, Платон і Аристотель, римляни Цицерон і Квінтиліан та ін.
Ораторська майстерність не може не привернути увагу студентів — майбутніх юридичних працівників. Причина тому — значущість, що не минає, "скарбів Риторики" у діяльності прокурора, адвоката, судді і будь-якого іншого представника юридичних професій. Останнім часом на прилавках книгарень з'явилося достатньо наукової і популярної літератури з риторики, і студент, який думає про свою майбутню кар'єру, знайде можливість її вивчити.