<<

3.2. "Угоди про визнання вини" в США '

Цей американський (англосаксонський) кримінально-процесуальний інститут є найвідомішим і найбільш вивченим серед вітчизняних спеціалістів. Причина такої уваги наших учених до цього інституту полягає в тому, що він найбільш "контрастує" порівняно з вітчизняним принципом встановлення істини у кожній кримінальній справі.

"Угоди про визнання" отримали процесуальне оформлення в США в XIX ст., де спочатку вони існували як правозастосовний захід (так само, як і медіація у Франції).

Поступово їх було офіційно визнано і законодавцем, і суддями. Зокрема, в 1968—1970 роках

Юридичний вісник України. — 2005. — 22—28 січня. — С. 12.

Юридичний вісник України. — 2005. — 22—28 січня. — С. 12.

Верховний Суд США у низці своїх рішень у конкретних справах визнав конституційність практики "угод про визнання", фактично остаточно їх легалізувавши.

Сутність інституту "угоди про визнання вини" можна розкрити через такі положення:

1. В американському кримінальному процесі, як відомо, передсудом ніколи не ставилося завдання щодо встановлення об'єктивної (матеріальної) істини, тобто:

з'ясування всіх фактичних обставин справи;

їх юридичної кваліфікації;

прийняття належного рішення в інтересах абстрактного публічного правопорядку (безвідносно до того, на чому наполягаютьсторони).

У цьому сенсі функцією американського суду є не неупередже-не самостійне дослідження у кримінальній справі, а неупереджене вирішення суперечки між двома сторонами, що змагаються.

Звісно, це не означає, що суд є байдужим до істини. Він прагне встановити істину, але лише тією мірою, наскільки це є необхідним для того, щоб правильно вирішити суперечку. Тобто американський суддя є не "дослідник", а "арбітр".

2. Змагальність визнається в американському процесі більшоюцінністю, ніж абстрактне прагнення до об'єктивної істини.

Між принципами об'єктивної істини і змагальності є зворотна пропорція: чим меншою мірою суд зобов'язаний шукати істину офіційно, тим більшою мірою рух кримінального процесу і доля кримінальної справи визначаються процесуальною позицією сторін (ступенем їх активності).

Суд є пасивним у збиранні доказів.

Останні подають сторони, які переконують суд у правильності своєї позиції.

3. За такого підходу відмова однієї із сторін від "змагання" зісвоїм процесуальним опонентом має зв'язувати суд під час прийняття ним рішення по суті справи (йдеться про певну подібністьцивільних процесуальних відмови від позову і визнання позову).

Якщо від кримінального переслідування відмовляється сторона обвинувачення, то суд не вправі постановити обвинувальний вирок навіть у тому разі, якщо він переконаний у його повній обґрунтованості.

І навпаки, якщо обвинувачений визнає себе винним, то суд, переконавшись у добровільності визнання, зобов'язаний винести обвинувальний вирок і призначити покарання без проведення судового слідства (навіть у скороченому обсязі).

4. Саме така ситуація становить зміст відомого англосаксонського інституту "оголошення себе винним", про що вже йшлося.Переважну кількість обвинувальних вироків постановляють не врезультаті успішного доказування з боку сторони обвинувачення,

а лише тому, що на початку судового розгляду обвинувачений відповів "так" на запитання головуючого: "Чи визнаєте Ви себе винним у пред'явлених пунктах обвинувачення?"

5. Таке трактування змагальності в цілому та інститут "оголошення себе винним" і породили специфічний феномен судочинства — "угоди про визнання".

Оскільки визнання особою вини повністю позбавляє обвинувачення від тягаря доказування і абсолютно зв'язує суд, то за відсутності суворо формалізованого попереднього провадження (де справу веде слідчий суддя, слідчий тощо) ніхто не заважає обвинуваченню і захисту "домовитися" таким чином, щоб обвинувачений визнав себе винним і був підданий кримінальному покаранню в обмін на певні "пільги", наприклад:

• виключення із обвинувального акта окремих епізодів обвинувачення;

• більш м'яку (пільгову) кваліфікацію злочину тощо.Оскільки суд зв'язаний не тільки визнанням вини, а й межами

пред'явленого обвинувачення, то сторони за наявності "угоди" гарантують для себе певні процесуальні та матеріально-правові блага, хоча і в "компромісному" варіанті.

6. Часто до перемовин між сторонами залучаються і судді.

Суддо укладання угоди не повинен називати обвинуваченому міру покарання. Інакше визнання ним вини розцінюватиметься як таке,що здійснено під тиском, а отже, і як юридично нікчемне.

В юридичній літературі (Л. В. Головко) вважають, що "угоди про визнання" є лише частковим звільненням від кримінального переслідування, бо особа легально звільняється від переслідування за вчинення інших злочинів (за винятком тих, за які вона переслідується в класичному порядку).

Окрім того, обвинувачений не усуває шкідливих наслідків вчинених діянь. Особа лише полегшує обвинуваченню притягнення "себе" до відповідальності за вчинення певних злочинів, за що отримує від нього щось на зразок "індульгенції" за інші злочини.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

У західних державах альтернативні способи вирішення кримінально-правових конфліктів застосовуються доволі широко.

Медіація застосовується у Франції тільки на стадії вирішенняпрокурором питання про порушення публічного кримінального позову, в разі примирення сторін особа, яка вчинила злочин, повністюзвільняється від кримінального переслідування.

"Угоди про визнання" у США є частковим звільненням відкримінального переслідування. їх укладають у стадії судового розгляду.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Кримінально-процесуальне право Франції є кодифікованим.У США не існує єдиного кодифікованого законодавчого акта, якийби визначав порядок провадження у кримінальних справах.

Конституції Франції і США (так само, як і КонституціяУкраїни) містять багато кримінально-процесуальних норм. У французькій доктрині досліджується новий феномен — "конституціона-лізація кримінально-процесуального права".

Тягар доказування у Франції покладено на сторону обвинувачення, а у США — як на сторону обвинувачення, так і на сторонузахисту.

У Франції, так само як і в США, ставляться підвищені вимогищодо законності процедури збирання доказів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Наукові та навчально-методичні джерела

Боботов С. В. Правосудне во Франции. — М., 1994.

Головко Л.

В. Дознание и предварительное следствие в уголовномпроцессе Франции. — М., 1995.

Гуценко К. Ф. Основн уголовного процесса США. — М., 1993.

Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовньїй процесезападньїх государств. — М., 2002.

Калиновский К. Б. Уголовньїй процесе современньїх зарубежньїх государств. — М., 2000.

Махов В. Н., Пешков М. А. Уголовньїй процесе США (досудебннесталий). — М., 1998.

Михеенко М. М., Шибико В. П. Уголовно-процессуальное право Ве-ликобритании, США и Франции. — К., 1988.

Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. — К., 1999.

Петрухин И. Л. Уголовньїй процесе зарубежньїх государств. — М.,1996.

Стопко Н. Г, Семухина О. Б. Уголовньїй процесе в США. — Крас-ноярск, 2000.

Филимонов Б. А. Основн теории доказательств в германском уголовном процессе. — М., 1994.

Сейгаз /. Ьа іизіісе репаїе аих ЕШз-ііпіз. — Рагіз, 1990.

Ьащиіег . Ьа ргосебиге репаїе. — Рагіз, 1994.

Ргаіеі . Бгоіі репаї. Т. 2. Ргосейиге репаїе. — Рагіз, Сіцаз, 1997.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ 30. - Ст. 141.

Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 31.

Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості ВерховноїРади УРСР. - 1961. - № 2.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р.№ 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальнихсправах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. —К., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

Горбачев А. В. Уголовньїй процесе Украинн (Структурно-логическиесхемьі): Учебн.-метод, пособ. — Харьков, 2002.

Гумін О. М., Сибірна Р. І., Сергієнко Л. О., Устюгова О. Є. Кримінальний процес України (у питаннях та відповідях): Навч.-метод, посіб. —Львів, 2002.

Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.,2003.

Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого,В. М. Хотенця. — Харків, 2000.

Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібникдля підготовки до держ. іспиту. — Дніпропетровськ, 2004.

Маляренко В. Т., Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України:Підручник. — К., 2004.

Михеенко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процесУкраїни: Підручник. — К., 1999.

Муравин А. Б. Уголовньїй процесе: Учебн. пособ. — Харьков, 2000.

Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — 4-е вид., доп. і перероб. — К., 2003.

10. Янович Ю. П. Уголовньїй процесе Украинн: Пособ. по подготовке кгос. (випускному) зкзамену. — Харьков, 1997.

<< |
Источник: Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.; Істина,2005. — 456 с.. 2005

Еще по теме 3.2. "Угоди про визнання вини" в США ':

  1. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
  2. 14. Визнання держав і урядів.
  3. 17. З’ясування дієздатності учасників посвідчувальної угоди
  4. 22. Загальні правила посвідчення угод (правочинів)
  5. 23. Загальні правила посвідчення угод про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна
  6. 80. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
  7. 82. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
  8. 87. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.
  9. 1.2. Особливості джерел кримінально-процесуального права США
  10. 2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі США
  11. 3.2. "Угоди про визнання вини" в США '
  12. 19. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини.
  13. 19. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
  14. Мирова угода. Інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство.
  15. 6. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -